ЗУСТРІЧАЙТЕ НАШИХ ГЕРОЇНЬ

Джина — письменниця, активістка, феміністка й амбасадорка ООН Вона проводила кампанію на підтримку змін у законі про «апскьортинг» (фотографування жінок під спідницею в громадських місцях без дозволу).

Що для тебе означає «любов до себе»?

Любов до себе — це дозвіл бути собою на всі 100 %.

Мені здається, що ключ до розкриття її сили в тому, щоб займатися чимось, що тебе насправді хвилює та надихає. Важко поважати й любити себе, розуміючи, що не реалізуєш свій потенціал і не торкаєшся тем, які тебе цікавлять. Для мене ключем до любові до себе стало з’ясування речей, до яких мені було небайдуже.

Щойно я визначила для себе ці теми, ставитися до себе з любов’ю й повагою стало набагато простіше.

Чому любов до себе — це подорож?

Якщо ви зараз перебуваєте на початку шляху до себе, не поспішайте. Неможливо зробити стрибок від внутрішньої боротьби до любові до кожної частинки за короткий строк. Піклуйтеся про себе, присвячуйте час улюбленим справам і близьким людям. Не бійтеся відмовлятися від спілкування з тими, хто вас знецінює. Дозвольте позитивним змінам наповнити ваше життя.

Мабуть, мій шлях до лобові до себе почався 2017 року. Я тоді займалася розробкою законопроєкту й працювала повний робочий день. Я взяла на себе забагато обов’язків. Відчувши, що починаю вигоряти, я вирішила присвятити час турботі про себе — догляду за тілом і відпочинку.

Любов і повага до себе — це звичка, що кидає виклик світові, який стверджує, що тобі не слід цього робити. Це щоденна практика, яку не слід форсувати. Важливо бути чесним і дати собі час.

Наскільки потужна колективна любов до себе?

Я не думаю, що існує щось потужніше, ніж розповідати одне одному наші історії й ділитися досвідом.

Якщо поглянути на основні зміни за останні 10 років, як-от рухи #MeToo і Black Lives Matter, вони почалися з людей, які розповідали власні історії. Людям зазвичай здається, що їхні історії не мають значення, але, взяті разом, вони змінюють нашу свідомість і культуру.

Мені б хотілося, щоб усі звернули увагу саме на цей єдиний урок — будьте сміливі й розповідайте про те, що з вами трапилося. Це ваш досвід. І знайдуться інші люди, які відчували те саме. Ви допоможете їм почуватися менш самотніми й позбутися сорому. Ось що нам дає колективна любов до себе.

Джина — письменниця, активістка, феміністка й амбасадорка ООН Вона проводила кампанію на підтримку змін у законі про «апскьортинг» (фотографування жінок під спідницею в громадських місцях без дозволу).

Як ми можемо навчитися любові до себе?

Секрет любові до себе полягає в тому, щоб ставити під сумнів геть усе.

Протягом життя нас багато чому навчали, і підсвідомо ми теж засвоїли безліч речей, тож запитайте — чому так відбувається? Якщо вам не подобається те, що ви бачите в дзеркалі, коли прокидаєтеся, запитайте себе: «Чому?». Коли ви почнете ставити собі запитання, ви зможете рухатися вперед і починати розблоковувати механізми подолання цього негативного процесу мислення.

Я б хотіла, щоб кожен намагався розвинути в собі критичне мислення. Це справді дуже потужний інструмент. Ми не можемо змусити когось полюбити себе, але можемо спробувати вказати на цей «пробіл» і запропонувати замислитися, чому саме людина не любить себе. Бо коли починаєш думати, чому не наповнюєш своє життя любов’ю до себе, насправді не існує прийнятної відповіді.

Наскільки потужна колективна любов до себе?

Я вважаю, що любов до себе насправді найпотужніша, коли вона набуває колективного характеру, і завдяки любові кожного до себе ми всі об’єднуємося. Я думаю, якщо ми всі разом заявимо про себе, будемо сильними й сміливими, ми допоможемо піднестися душею іншим.

Як ти допомагаєш іншим полюбити себе?

Гадаю, що допомога іншим людям побачити силу любові до себе насправді починається всередині кожного з нас. Коли ви починаєте свою подорож до любові до себе, найголовніше — просто бути добрим до себе. Навряд чи можлива ситуація, коли ми всі одного ранку прокинемось й одразу одночасно почнемо справді любити себе. Любов до себе – це шлях і він вимагає часу, зусиль та уваги до себе.

Я б сказала, що моя подорож до любові до себе насправді почалася з аварії, коли мене паралізувало. До того як я стала інвалідом, я завжди думала, що люблю себе. Але лише переживши подію, що змінила моє життя, коли я стала людиною, яка живе в тілі, що ігнорується в суспільстві, яке не часто вихваляють, мені справді довелося вчитися любові до себе.